Засоби і масова інформація у Чернівцях: Про своє, рідне

Різноманітні явища та єретики з’являлися, з’являються і продовжать з’являтися усюди, де зберуться до купи люди й назвуться за принципом певного лідера суспільством. Про те, що деякі інакодумці якимось дивом можуть бути не знищені думкою більшості, і створити зі своєї меншості геть інше суспільство, нам розповідає історія. Та й про те, що «кривавий режим» щоразу треба рубати на органи, бажано декілька разів у століття, знають всі пасажири маршруток. Намагаюся не заглиблюватися у своє добре/погано. Хочу розібратися у явищах та попиті на них, бо довелося родитися і мінімум спостерігати.

Маю що сказати про останні публікації Святослава Вишинського, уявляю як працює преса в Чернівцях, ще й Інтернети дивлюся.

Коли наука втручається та намагається об’єктивно пояснити необ’єктивність великого попиту на щось, і це їй вдається, тираж того, що здавалося цікавим може значно знизитися.

Причини попиту для споживача прояснюються, йому стає не цікаво/лячно/соромно і «він так більше не буде». Але буває стається й так, що попит скорочується на саму науку. Підручники та праці «Метан пропав вогненебезпечно», «Доктрина доктора Хаоса: Насправді мене не існує» та ін. чомусь не викладають у формі серця на флеш-мобах, вони не лунають у кабаках, захоплена цільова аудиторія не змінюється на краще. Тому що не у захваті. Про себе дивитися або цікаве, добре, рейтингове, або погане, образливе й так щоби коментувати злісно… не про себе. Це, якщо у налаштуваннях в майбутнє не дивитися. А якщо спробувати осмислити буковинський ринок преси та всі його внутрішні відносини, то можна отримати торгівельний комплекс. Суцільно монополія стереотипів та не критичної дружби й таки ніяких порталів до розвитку. Реклама, банери та інше неподобство міцно має свого споживача, а от за кого мають свого читача журналісти та редактори? Особисто я не хочу щоби заголовки диктували мені, що Бурбак/Папієв/водій маршрутки N погані, а Михайлішин/Федорук/квіткарка з вул. О. Кобилянської добрі, чи навпаки. Я не така розслаблена щоби думка журналіста з ____ (вставити назву будь якого ЗМІ) автоматично визначала мою позицію стосовно об’єкту публікації. Пропрацювавши 5 років на ДЕРЖАВНОМУ радіо, я чітко усвідомила, що більшість інформаційних приводів неоднозначні й всім не догодиш. Тому, будь ласкавий, оформлюй матеріал так, аби усі сторони конфлікту висловили свою правду. А твою слухачеві знати не обов’язково. Та й догоджати на користь своїх вподобань та дружніх зв’язків – не журналістика, це стан країни.

Вигадана історія про те, що інвалід вбив сусіда, бо той став йому на милицю, а ще вбивця був не у настрої через те, що огидна йому партія вкотре проголосувала за «дуже потрібний» закон, могла б здивувати читача відсутністю назви партії у заголовку, до прикладу.

11 коментарів

Михайло Шморгун
Мій колєга зі столиці висловив достатньо неоднозначну думку про те, що скоро люди самі почнуть вигадувати «новини». Він називав такий (можливий) феномен колективною творчою фрустрацією (міфом неживотворящим).
Хоча я думаю, що це просто перші спроби спротиву індивідуальної (яка з часом може стати колективною… х.з.) свідомості, противага безсмисловим месиджам, кількість яких значно більша за всю світову рекламну індустрію.
Чиста «свобода від», можливість повного відключення від зовнішньої інформації, яке характерно описав у своєму останньому творі Пєлєвін.
Віктор Довганич
У нас є така людина.

/www.facebook.com/notes/молодий-буковинець/ipad-замироточив-у-великому-кучурові/545640735502781
Татьяна Таран
Цікаве припущення. А мені здається, що люди вже творчо фруструють в умовах сучасного інформаційного поля. Приклад: uareview.com/ Вони не відключаються від нього, а трансформують у більш спотворену реальність. Те, що виглядає смішним, таким не стає, коли відомі інформ. агенції копіпейстять новини з цього сайту, не перевіряючи її достовірність, а читачі вірять, бо така ж реальність.
Михайло Шморгун
УАревью дуже вдалий політтехнологічний проект, який зробили дуже талановиті люди… І факт його існування говорить про можливість потішатися над журналістами та журналістикою загалом.
Журналістика перетворилась на конвеєр Фордівського заводу, де виконання функцій не передбачає жодної рефлексії. Найталановитіші з них — розуміючи кінець професії, ведуть себе гіперрефлективно, роблячи розрив видним навіть для непрофесіоналів. Тому грань між реальністю і міфом така тонка.
Татьяна Таран
Факт його існування,… чи наслідки говорять про те, що у професійності журналістів є збої. Це як традиція виникнення анекдотів про промахи влади. Це сигнал про дірки у судні. Творці uareview талановито сіли на «ранку» суспільства і живляться тим. Не в образу їм. Не маю нічого проти здорового сміху, маю проти нездорового копіпейсту і того фейку, який множиться у просторі.
Якщо журналістика перетворилася на конвеєр без рефлексії, то чому у нас такі народні (постійно жертовно-рабські) стереотипні заголовки? Чому сухо не констатується: «Соціальних проїздних у Чернівцях більше не буде»?
Святослав Вишинський
Це є частиною феномену, за якого віртуальне, повторене і поширене належним чином, стає реальним. Наприклад, ігнорування того, що відсутнє у видачі «Google» або «Wikipedia», чи довірливе (в останній інстанції) ставлення до всього, сказаного провідними ЗМІ — речі одного порядку. Тільки видається, що проекти, які зараз сприймаються як жарт або насмішка, завтра можуть усерйоз створити нову норму — навіть усупереч очікуванням їхніх творців. Тож гратись із вогнем небезпечно.
Татьяна Таран
Народ сів на прикорм, так зручно, у позиції жертви з соціальними гарантіями і готовою правдою. Думати і шукати своєї правди у цих умовах може означати втрату гарантій. Преса могла б не подавати готову страву «від шеф-повара», а давати можливість споживачу подумати самому, зробити з наявних у матеріалі фактів свій особистий висновок. Кількість думаючих людей визначає країну серед інших.
Ольга Мороз
Я читала декілька публікацій і бачила лекції Святослава Вишинського, і хід його думок мені сподобався…
Татьяна Таран
Так і мені цікаві проекти та тексти Святослава Вишинського, він дає чудову базу для власного розмірковування споживачеві. Мені шкода, що зокрема відео-лекції politosophia чомусь відвідують одиниці.
Святослав Вишинський
Татьяна Таран
Аудиторія вперто позбавляє себе шансів на різноманітність вибору :( Свідомо чи несвідомо.
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте